Проходив якось Будда зі своїми численними фанатами одним селом.
Зібралося кілька людей - його противників - та взялися вони гаряче та зло ображати Будду. Він дуже спокійно мовчки слухав. І через цей спокою їм стало якось не по собі. Виникло незручне почуття: вони ображають людину, а вона слухає їх лайки, як музику. Тут щось не так.
Один з них звернувся до Будди:
- В чому справа? Ти що, не розумієш, що ми про тебе говоримо?
- Саме при моєму розумінні можливо таке глибоке мовчання, - відповів їм Будда. - Прийди ви до мене десять років тому, та я б кинувся на вас. Тоді в мене не було розуміння, наразі ж я розумію. І через вашу дурість не караю себе. Ваша справа - вирішити, ображати мене чи ні, але приймати ваші образи чи ні - у цьому-то й полягає моя свобода. Ви не можете насильно нав'язати мені образи. Я від них просто відмовляюся: вони того не варті. А зараз мої учні вас відлупцюють! ..