Розповіді чорні
У лікарні, в двомісній палаті, лежали два безнадійних хворих.
У них були абсолютно однакові ліжка, абсолютно рівні умови ...
Різниця була лише в тому, що один з них міг бачити єдине в палаті вікно, а інший - ні, зате у нього поруч була кнопка виклику медсестри. Йшов час, змінювалися пори року ... Той, що лежав біля вікна, розповідав сусідові про все, що там бачив: що на вулиці йде дощ, сипле сніг або світить сонце, що дерева то вкриті легким блискучим мереживом, то оповиті легкою весняною млою, то прибрані зеленним або прощальним жовто-червоним вбранням ... Що по вулиці ходять люди, їздять машини ... Що там ЖИТТЯ. І ось одного разу сталося так, що першим, тому, хто лежав біля вікна, вночі стало погано. Він просив сусіда викликати медсестру, але той чомусь цього не зробив. І хворий, що лежав біля вікна, помер.
На наступний день в палату привезли іншого хворого, і старожил попросив, якщо вже так вийшло, покласти його у вікна. Його прохання виконали - і він побачив нарешті ... Що вікно виходить на глуху сіру стіну, і крім неї нічого за ним не видно. Він мовчав якийсь час, а потім попросив свого нового сусіда:
- Знаєш ... якщо мені вночі стане погано ... не викликай медсестру.
Адже ось до чого доводить заздрість!
Один філософ вирішив продовжити пізнавати світ на тихому острівці, далеко від усякої суєти. Він найняв човняра, щоб той переправив його на той самий острів. Перебуваючи у човні, філософ запитує човняра:
- Пробачте, добра людина, а чи знаєте ви історію?
- Ні, - відповідає човняр незадоволеним голосом.
- О-о-о ... це означає, ви втратили половину свого життя. А чи знаєте ви математику?
- НІ!
- О-о-о ... це означає, ви втратили більше половини свого життя.
Тут вони помічають, що човен дав течу і швидко наповнюється водою, а залатати її нічим. Човняр питає філософа:
- А чи вмієте ви плавати?
- Ні.
- Ги-ги! Це означає, ви втратили все своє життя!
Мораль: завжди поєднуй теорію з практикою.
Посилання по темі:
У них були абсолютно однакові ліжка, абсолютно рівні умови ...
Різниця була лише в тому, що один з них міг бачити єдине в палаті вікно, а інший - ні, зате у нього поруч була кнопка виклику медсестри. Йшов час, змінювалися пори року ... Той, що лежав біля вікна, розповідав сусідові про все, що там бачив: що на вулиці йде дощ, сипле сніг або світить сонце, що дерева то вкриті легким блискучим мереживом, то оповиті легкою весняною млою, то прибрані зеленним або прощальним жовто-червоним вбранням ... Що по вулиці ходять люди, їздять машини ... Що там ЖИТТЯ. І ось одного разу сталося так, що першим, тому, хто лежав біля вікна, вночі стало погано. Він просив сусіда викликати медсестру, але той чомусь цього не зробив. І хворий, що лежав біля вікна, помер.
На наступний день в палату привезли іншого хворого, і старожил попросив, якщо вже так вийшло, покласти його у вікна. Його прохання виконали - і він побачив нарешті ... Що вікно виходить на глуху сіру стіну, і крім неї нічого за ним не видно. Він мовчав якийсь час, а потім попросив свого нового сусіда:
- Знаєш ... якщо мені вночі стане погано ... не викликай медсестру.
Адже ось до чого доводить заздрість!
- Пробачте, добра людина, а чи знаєте ви історію?
- Ні, - відповідає човняр незадоволеним голосом.
- О-о-о ... це означає, ви втратили половину свого життя. А чи знаєте ви математику?
- НІ!
- О-о-о ... це означає, ви втратили більше половини свого життя.
Тут вони помічають, що човен дав течу і швидко наповнюється водою, а залатати її нічим. Човняр питає філософа:
- А чи вмієте ви плавати?
- Ні.
- Ги-ги! Це означає, ви втратили все своє життя!
Мораль: завжди поєднуй теорію з практикою.
Посилання по темі:
Copyright © 2004-2024 www.anekdotua.com